За останній рік багато українців говорить про необхідність справжніх  змін.  

Чи можливі зміни? Я вірю, що вони можливі, якщо з’явиться  якомога більше громадян, які будуть готові брати відповідальність за свої слова і вчинки. Не просто декларувати це, а бути готовим відстоювати свою позицію, цінності в тій чи іншій сфері.

Ми вже  так звиклись з поняттям, що хабарництво - загальна «хвороба» суспільства, що багато хто навіть не уявляє собі іншої системи існування та взаємодії в суспільстві.

Більшість не стане заперечувати, що сьогодні дати хабар – значить не просто вирішити свої проблеми чи нагальні питання, але зберегти  купу сил,  ресурсів і т.д. Думаю, що таке відношення і менталітет  у нас формуються  ще з малку. Коли ми спостерігаємо, як наші батьки  дають хабара, аби нас взяли до кращого дитячого садка,  або ми отримали трохи кращий атестат,  вступили до ВУЗУ, отримали водійське посвідчення, необхідну довідку і т.д., то  легко  зробити висновок  – навіщо  жити за законами, коли за гроші можна купити все.

Я вірю, що зараз, як ніколи раніше, ми змушені боротись з проблемою хабарництва. Я зі свого особистого досвіду можу сказати, що доволі часто доводиться витратити більше часу, нервів і т.д. Але це варто того: не давати хабарів, бо є стержень цінностей, за який я тримаюсь.  Маю багато особистих прикладів того, як я не давала хабарів, навіть коли цього вимагали, наполягали, залякувати і т.д.

Хочу розповісти історію, яка трапилась зі мною два місяці тому. Мені дали направлення з однієї дитячою  поліклініки в іншу для проходження  20-денного курсу з логопедичної корекції. Коли я прийшла в іншу районну поліклініку з направленням та всіма необхідними документами, мене попросили внести благодійний внесок в сумі 500 грн.

На моє питання, з якою ціллю і для якого призначення, мені дали простий аркуш паперу, на якому було написано ім’я головного лікаря, та заява, яка підтверджує мій добровільний внесок в сумі 500 грн.  Я сказала, що цього робити не буду, адже в заяві підтверджується, що це  мій добровільний внесок, тому я не бажаю його вносити. На що медперсонал  неадекватно відреагував і пояснив, що всі так роблять і внески здають без вибору. Я повідомила, що піду до головного лікаря і поговорю про це. На наступний день завідуюча вже мене чекала і попросила навіть в черзі не стояти, а зайти до неї поговорити.  Запитала мене, як вона може допомогти моїй дитині, щоб та могла успішно пройти курс.  Я зі свого боку подякувала  за таке відношення, але запитала про добровільний внесок (в той час включила з її відома і дозволу диктофон),  який мене попросили внести при оформленні дитини.  На що лікар міні неодноразово відповідала, що цей благодійний внесок не потрібно вносити, це так, для бажаючих. Я їй пояснила умови, за  яких я можу розглянути внесення добровільного внеску (це прописання назви установи, призначення коштів і якщо це буде моїм власним вибором). Я запитала, чи вона розуміє, що вчиняє протизаконні дії, вимагаючи таким чином від пацієнтів добровільні внески. Вона, звичайно, погодилась, попросила, щоб я не використовувала цієї інформації. Я зі свого боку порадила їй такого не робити, бо вона може залишитись без своєї роботи.

Чи перестануть брати добровільні внески в цій поліклініці і чи щось зміниться після цього випадку? Напевно, що  одного такого випадку не достатньо. Але більше, ніж впевнена, що якщо буде більше таких пацієнтів (5-10), які будуть відмовлятись давати благодійні внески, виясняти призначення цих внесків, то  буде менше тих,  хто їх братиме.

Моя чітка позиція і досвід багатьох років. Нам потрібно боротись з корупцією не на словах, а в реальних ситуаціях.  Звичайно, потрібно викорінювати це зло і протистояти неправді! На це потрібна сила волі і розуміння, що мій вибір має наслідки.

Цей вибір  веде до змін або стримує зміни, яких ми всі прагнемо.

 Кожна  людина, яка  стикається з цією  системою, має вибір. Меншість вибирає  жити за законом і певними моральними цінностями, а більшість готова  коритись системі і тим нормам, які вона їм нав’язує.

Давайте спробуємо в реальних ситуаціях боротись з системою хабарництва, а не просто критикувати на словах!   

Ще більше року  тому це було малоймовірно, але на сьогоднішній день, заявляючи, що ви не даєте хабарів, ви змушуєте хабарників замислюватись, боятись, і швидше за все до  вас з’явиться відношення поваги. Ви ж зі свого боку зможете  отримати те, що повинні ( послуги, довідку, навчання  і т.д).

Будьмо відповідальними і сміливими! І зміни прийдуть! Закликаю Вас долучитися до Національного Руху «Ні хабарництву! Я не даю і не беру хабарів», підписавши Декларацію безхабарності та тим самим змінимо Україну вже сьогодні!

Надія Ширий