Всі новини » 2014 » Жовтень » 29 » В’ячеслав Брюховецький про нинішні ціни на посаду ректора
13:48
В’ячеслав Брюховецький про нинішні ціни на посаду ректора

В’ячеслав Брюховецький – відомий науковець та почесний ректор НаУКМА – долучився до Руху «Ні хабарництву! Я не даю і не беру хабарів». Легендарний батько «Могилянки», з гумором та вірою в кращі зміни, розповів про свій досвід боротьби з хабарництвом та звідки в хабарів ноги ростуть.

В’ячеславе Степановичу, що призвело до виникнення хабарництва в нашому суспільстві?

- Хабарництво – неминучий супутник радянського життя. Без хабарів було важко щось дістати. Нерідко йшлося навіть не про грошові виміри хабарництва, а про взаємні послуги.

В ті часи довелося і мені дати хабаря. Це було вперше і востаннє в моєму житті. Отримавши квартиру, в якій сам зробив ремонт, я хотів придбати меблі. Для цього необхідно було записатися в чергу та регулярно приходити відмічатися. Коли свою чергу пропускав, то її скасовували і мусів ставати знову. На це в мене не було часу. Якось я про це пожалівся кумі (в мене їх багато, бо маю аж 14 хрещеників). “Не хвилюйся, - сказала кума. – я все організую!” Приїхав я до магазину, адресу якого дала мені кума, поспілкувався з директоркою, сплатив їй за послугу гроші. На другий день меблі з’явилися в моїй квартирі. Мені було соромно, але я розумів, що іншого шляху не було.

На цьому історія не закінчилась. Багато років потому, коли я вже став ректором НаУКМА, до мене прийшла та сама кума й сказала: “Мені потрібен диплом Києво-Могилянської академії” Я спитав її, чи вона бува не з’їхала з глузду. “А пам’ятаєш ті меблі, за які я домовилася? – не заспокоювалась моя гостя. – Так от той диплом для директорки магазину. Ми ж заплатимо. Зрозуміло, що послуга небезкоштовна”. Он як ті домовленості пов’язують людей! Куму я прогнав. Ще й досі не спілкуємося.

А що змінилося в роки незалежності?

- Коли Україна стала незалежною, проблема хабарництва, на жаль, не зникла. Хабарництво залишалося безкарним, бо йшло зверху по вертикалі до найнижчих щаблів. Воно набуло великих грошових розмірів. Колись один ректор в мене прямо поцікавився: “Ви вдруге стали ректором НаУКМА. Скільки Ви заплатили?” Я так і остовпів, бо відразу навіть питання не зрозумів. “Кому заплатив?” – перепитав здивовано. “Та облиште! Ми ж тут всі свої люди. Скільки зараз потрібно заплатити міністру освіти за цю посаду?” Я відповів, що нікому нічого не платив. Він мені не повірив. Вже пізніше, інший чоловік озвучив мені суму в 100 тис. доларів. Я жахнувся! В нашій академії такого немає.

На початку 90-их мені навіть деякі бізнесмени казали: “Як добре, що існують хабарі, інакше було б неможливо щось вирішити”. Щоб почати бізнес потрібна купа дозволів та часу. Чітка державна політика мала б спростити людям життя. Хочеш працювати – будь ласка! І 5 хв. на оформлення всіх паперів. Хабарництво зменшиться, коли буде впорядковане життя звичайне, громадське.

В наш час немає проблем щось дістати – аби гроші були. Купуй, що хочеш. Інша річ, що для багатьох товарів навмисно створюються божевільні ціни. Але не всі мають таку купівельну спроможність. Коли зміниться економічна складова життя людей, то вирішиться багато питань. Ну навіщо мені давати хабарі, коли я можу піти й купити? Колись я змушений був заплатити, бо не було нічого. І це тривало роками. Великою мірою, дефіцит створювався спеціально.

Розкажіть про свій досвід боротьби з хабарництвом.

- Мені доводилося радше боротися з непрофесіоналізмом. При прийомі на роботу я завжди попереджав – будь-яка спроба хабарництва жорстко каратиметься. І дійсно, я звільнив 2 людей. В тих ситуаціях хоч і не було хабаря, проте був натяк на нього. В одному з випадків викладач оголосив про тренінг з економіки з елементами гри на гроші. Програєш – платиш. Студенти почали втягуватися в гру, програвати та сплачувати викладачеві реальні гроші. Я негайно викликав того викладача до себе. Він почав виправдовуватися, що то таке навчання. Довелося його звільнити.

Не раз мене просили сприяти вступу абітурієнтів до нашого університету. Серед таких “меценатів” багато відомих людей. Я всіх попереджав – тільки через тестування. Навіть я не маю впливу на результати.

Якби нині хтось в академії вимагав хабаря, то студенти підняли б таку бучу, що й мені б місця забракло. Звичайно, зарплатня, яку отримує викладач з науковим ступенем в Україні негідна такого рівня освіти. На жаль, ми звикли до цього. Колись місячна зарплатня професора складала 10 доларів. Прожити на такі кошти було неможливо. Все це спонукало людей займатися такою гидотою як хабарі.

Чи сприяє революція гідності вирішенню проблем корупції в освіті? 

- Безперечно. Це ж революція гідності, а людина, яка гідна себе ніколи не буде давати, чи брати хабарі. Для повного подолання хабарництва потрібно 10% критичної маси людей, які прагнуть вирішити цю проблему та зміна кількох поколінь.

Чи вирішило впровадження ЗНО проблему хабарництва при вступі до ВУЗУ?

- Значною мірою так, але не повністю. Знаю, що й там є випадки – на рівні шкіл, де здаються тести. Розробка системи ЗНО починалася в стінах НаУКМА. Ми надали приміщення і людей, всіляко підтримуючи цю ідею та враховуючи результати ЗНО від першого дня впровадження. Я належу до критиків ЗНО, тому скажу, що тотальний перехід на ЗНО – це помилка. Потрібно враховувати не тільки знання, а й здібності абітурієнтів. Тести на здібності ефективніші, ніж на знання та дають нам можливості відібрати найкращих студентів. Але, в цілому, ЗНО – позитивний крок.

Якби всі освітні реформ в Україні залежали від Вас – що б Ви змінили? 

- Для цього мені потрібно було б погодитися стати міністром. Кілька разів надходила така пропозиція. Я відмовився, бо ставив вимогу – гарантія, що працюватиму міністром не менше 5-10 років. За короткий термін неможливо щось змінити. Позитивне – лише в тривалому процесі. З цього приводу маю статтю – “Швидко росте тільки бур’ян”. Отже, мої кроки у реформі освіти:

по-перше, надати університетам реальну автономію. Залишити спільне узгодження програм та контроль лише за якістю випускників. В наших реаліях доводиться писати купу непотрібних звітів, які ніхто не читає. Це відволікає від роботи.

По-друге, закривати університети, випускники яких не можуть влаштуватися на нормальні роботи. Жорстко, проте ефективно.

По-третє, я б увів значно потужніше, ніж сьогодні, вивчення мов – української та іноземних, особливо англійської. Це не тільки тому, що потрібно знати мови, а тому, що мови розвивають людину. Я б запровадив також обов’язкове вивчення математики для всіх студентів незалежно від факультету. Математика – інструмент для тренування мозку.

Хто винен у корумпованості ВНЗ – студенти, чи викладачі?

- Винні обидві сторони. Знаю, що є такі ВНЗ, де студенти не мислять навчального процесу без хабарів. Але винні й викладачі – виганяйте таких студентів! В мене трапився конфузний випадок. Тоді я був з візитом в одному з університетів України. Ми з ректором підписували угоду про співпрацю. Він запросив мене додому, де мало бути все керівництво навчального закладу – проректори, декани. Вже під кінець вечері, коли люди розговорилися, я став свідком діалогу: “З цим доцентом треба щось робити, бо вже знахабнів! Бере за кожен іспит по 100 доларів зі студента! Неприпустимо! Ми ж домовлялись – 50 доларів і не більше!” Я не повірив власним вухам! Угоду з університетом довелося розірвати.

Отже, студенти винні у хабарництві, бо не хочуть вчитися і кладуть гроші в заліковку, а викладачі винні, бо на це погоджуються. До речі, кримінальна відповідальність за хабарі належить не лише викладачам, які їх беруть, але й студентам, які їх пропонують.

Який механізм подолання корупції у вишах?

- Потрібна велика мужність, щоб бути не таким як всі. В житті все вимірюється вчинками, а не словами, чи поясненнями. Я впевнений, якщо викладач, чи студент твердо скажуть “ні хабарництву!”, то наступного разу їх не наважаться тиснути, чи тероризувати. Людина повинна чітко заявити про свою позицію. Це викликає повагу. Але, звичайно, необхідно внутрішньо налаштуватися на боротьбу. Шлях непростий, але іншого немає. Важливо не зраджувати своїм переконанням.

Механізм подолання хабарництва бачу у розширенні спілки таких людей як ви. Людей, які хочуть, щоб це ганебне явище було подолане. Тому я за Рух “Ні хабарництву!”, підписання декларацій безхабарності та їх виконання в житті!

Розмову вели члени Руху

Олена Гула та Надія Ширій

Переглядів: 1690 | Добавив: serggula | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
avatar
1
Брюховецький молодець!! Таких би викладачів та ректорів побільше в Україні...
avatar