Всі новини » 2014 » Жовтень » 7 » ЯК В ПОЛЬЩІ БОРЯТЬСЯ З ХАБАРНИЦТВОМ - УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
17:56
ЯК В ПОЛЬЩІ БОРЯТЬСЯ З ХАБАРНИЦТВОМ - УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Польща як країна колишнього соціалістичного табору мала на початку 90-х багато проблем спільних з Україною. Однією з найзначніших була проблема хабарництва та корупції,  спровокована роздутістю та вседозволеністю бюрокракратичного апарату, що залишився у спадок від радянських часів. 90-ті XX століття роки не принесли для Польщі очікуваних позитивних змін. Широкомасштабна приватизація, впровадження ринкових механізмів господарювання, зростання диференціації доходів, тотальна трансформація економіки та «зміна правил гри» створили умови для розростання корупції та набуття нею системних якостей. Чиновники збагачувалися через безкарні зловживання своїм становищем і не поспішли з розробкою ефективного антикорупційного законодавства, а представники приватного сектора шукали «легких шляхів» для виживання в нових умовах.

Перші спроби реформувати стовпи Національної системи чесності[1]  у Польщі здійснюються у 2000-2002 рр., а втілення відповідних норм у життя розпочинається лише з 2005-го року. Важливим фактором активізації діяльності за цим напрямком стала підготовка країни до членства в ЄС (1998-2008) та впровадження європейських норм та інститутів до соціально-економічної системи країни [6, c.66].

Таким чином, у результаті дії сукупності зовнішніх та внутрішніх факторів, за останні 10-15  років Польщі вдалося суттєво покращити ситуацію у сфері боротьби з хабарництвом та корупцією, особливо на адміністративному рівні. У рейтингу Сприйняття корупції 2013 року Польща займає 38-ме місце серед 175-ти країн і покращує свої позиції у рейтингу уже 8-й рік поспіль.  Результати дослідження Corruption Barometer 2010-2011 теж свідчать про позитивну динаміку. Так, відповідно до дослідженння,  відсоток респондентів, що знають людей, які беруть хабарі, знизився від 30% у 2000 році до 15% у 2009, а відсоток респондентів, які самі пропонували хабарі зменшився відповідно з 14% до 9% [2].

Не можна стверджувати, що хабарництво у Польщі вдалося подолати на всі 100%.  Рівень політичної корупції залишається високим, державні структури не завжди функціонують прозоро,  населення та бізнес все ще зберігають толерантність до корупційних схем. Тим не менше врахування позитивного досвіду Польші та дослідження проблем, з якими країна стикається у боротьбі з хабарництвом, є надзвичайно актуальним для України.

Сильною стороною польської системи протидії хабарництву є доволі жорстке  антикорупційне законодавство. Так, кримінальний кодекс Польщі встановлює кримінальну відповідальність за корупцію та хабарництво у державному та приватному секторах. За вчинення подібних злочинів передбачено позбавлення волі на строк до 12 років для фізичних осіб та численні штрафи. Юридичні особи теж несуть відповідальність за корупцію і хабарництво, з них можуть стягувати штрафні санкції, вони можуть бути відстороненні від участі у державних тендерах. Закони про розкриття фінансової інформації забезпечувати прозорість  системи і підзвітність посадових осіб [3]. З іншого боку, навіть найкраще законодавство, навіть найжорсткіші заходи примусу та покарання не дають бажаних результатів, коли у політиків немає політичної волі до ефективної імплементації цього законодавства. У Польщі ми яскраво спостерігаємо наявність даної проблеми, що результує у високий рівень хабарництва у вищих ешелонах влади навіть на сьогоднішній день. 

В Україні ми стикаємося з подібною проблемою. Так, з прийняттям Закону України від 13.05.2014 № 1261-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму» були закриті деякі серйозні «дірки» у законодавстві із протидії хабарництву [5]. Однак, очевидно, що  саме від політичної волі національної еліти та від зрілості громадянського суспільства буде залежати ефективність такого законодавства на практиці.

Наступним  виміром протидії хабарництву у Польщі, на який варто звернути увагу, є інституційний вимір. Загальновідомо, що, окрім законодавчого впровадження певних норм і стандартів, абсолютно необхідним є створення інститутів  контролю за виконанням даних норм або наділення існуючих інститутів відповідними повноваженнями. У Польщі такими інститутами стали Антикорупційна група та Бюро міжнародних казначейських звітів у структурі Міністерства фінансів, Найвища палата контролю, Департамент цивільної служби, Департамент публічних замовлень та Агентство внутрішньої безпеки. Установою, що очолила боротьбу з хабарництвом та корупцією, стало створене у 2006 році Центральне антикорупційне бюро [7].  Основний напрямок діяльності Бюро -  контроль за доходами та видатками польських можновладців.  Для убезпечення  від політичного тиску була розроблена спеціальна процедура призначення шефа Антикорупційного бюро, що призначається на посаду та звільняється з неї Прем’єр-міністром після консультацій з Президентом і за умов наявності відповідного вердикту з боку профільної комісії Сейму. Також каденція очільника ЦАБ не співпадає зі строком повноважень Сейму, відповідно, партійні трансформації не призводять до кадрових  змін в бюро. Важливою запорукою ефективності бюро стало наділення його величезним арсеналом інструментів, починаючи від права задіювати спецслужби і завершуючи  використанням технології «провокації хабаря».  Апарат Бюро не великий, проте всі співробітники отримують солідну заробітну платню, що стимулює їх доброчесно виконувати покладені на них зобов’язання [8]. Досвід Польщі з інституційного забезпечення антикорупційних реформ може і має бути врахований в Україні. Очевидно, що для подолання системного хабарництва необхідно, сворювати сильний автономний антикорупційний орган з широкими повноваженнями, питання наразі виникають тільки з приводу його підпорядкування.

Третім виміром боротьби з хабарництвом у Польщі, який хотілося б виокремити, є вимір роботи з громадською думкою, формування  філософії несприйняття корупції у суспільстві. Цей вимір по суті є визначальним, адже саме поступова зміна суспільної свідомості і менталітету роблять боротьбу з хабарництвом на законодавчому та інституційному рівнях можливою. У Польщі була проведено велику кількість освітньо-інформаційних заходів, направлених на боротьбу з хабарництвом, серед яких потужна кампанія у ЗМІ , велика кількість конференцій та спеціальних навчань для чиновників, відбувалося активне залучення громадських організацій до антикорупційних ініціатив уряду. Цікавим аспектом кампанії було запровадження у 2004 році «Антикорупційної громадянської картки», котра у доступній формі знайомила громадян із антикорупційним законодавством та роз’яснювала як поводити себе у випадку вимоги хабара. Виховання «моральності» серед чиновників також стало складовою польської антикорупційної стратегії. Практичним втілення даної ідеї стала розробка кодексів професійної етики, які є обов’язковими до вивчення та виконання. Контроль громадськості за реформами був забезпечений діяльністю спеціального Моніторингового Комітету [7].

Польський досвід не варто ідеалізувати, у тому числі у сфері роботи з громадськістю, адже тут теж залишається чимало проблем. Зокрема, за результатами дослідження Bertelsmann Foundation 2012  кількість неурядових організацій у Польщі  все ще дуже мала порівняно з країнами Західної Європи, а громадяни не часто висловлюють своє бажання підтримувати їх антикорупційні ініціативи. Громадянське суспільство у Польщі все ще має ствердитися у несприйнятті корупції та хабарництва, проте на це необхідне час.  Опитування Польського центру дослідження громадської думки за 2013 рік показує, що 83% опитаних поляків вважають корупцію серйозною проблемою їхньої країни, лише 10% респондентів дотримуються протилежної думки [4]. Такі результати свідчать про те, що поступово суспільство стає все більш свідомим з приводу того, що корупція несе в собі реальну загрозу, що вона підриває основи демократичного врядування та економічного процвітання. А суспільна обізнаність та свідомість – це перший крок до зміни ситуації.

Саме з метою підвищення суспільної обізнаності та свідомості, виховання моралі і гідності на рівні кожного окремого громадянина в Україні громадськими активістами нашої країни був створений національний Рух «Ні хабарництву! Я не даю і не беру хабарів» до якого ми закликаємо Вас долучитися. 

Волонтер Руху Каріна Гордієнко

 

Використані джерела:

1. Corruption Perceptions Index 2013 // Transparency International. -

http://cpi.transparency.org/cpi2013/results/

2. How to fight corruption? Principles for developing and implementing an anti-corruption strategy for Poland // Stefan Batory Foundation, Warsaw 2010. -http://www.batory.org.pl/doc/Jak_walczyc_zkor_EN.pdf

 

3. Poland Country Profile // Business Anti-Corruption Portal. - http://www.business-anti-corruption.com/country-profiles/europe-central-asia/poland/snapshot.aspx

4. Polish Public Opinion // CBOS Public Opinion Research Center, July 2013 -http://www.cbos.pl/EN/publications/reports/2013/109_13.pdf

5. Закон України від 13.05.2014 № 1261-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв'язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України". -http://www.minregion.gov.ua/attachments/content-attachments/3107/zakon.pdf

6. Копистира  А.М. Корупція: вплив вступу до ЄС на прикладі Польщі // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць.Випуск 113. Частина І (у двох частинах). К.: КНУ імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2013. – С.65-74

7. Рибак, А.І. Державна політика боротьби з корупцією у Польщі: нормативно-інституційний аспект [Текст]/ А.І. Рибак // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Головний редактор В.М. Вашкевич. – К.: ВІР УАН, 2011. – Випуск 50. – С. 717-725. - http://eprints.oa.edu.ua/1106/1/rybak_141111.pdf

 

8. Хвацький Михайло. Центральне антикорупційне бюро: польський досвід протидії корупції. -  http://corruptua.org/2013/07/tsentralne-antikoruptsiyne-byuro-polskiy-dosvid-protidiyi-koruptsiyi/


[1] Національна система чесності, відповідно до визначення Transparency International, - оцінка функціонування ключових "стовпів" системи управління країною, як з точки зору їх внутрішніх корупційних ризиків так і їхнього внеску у боротьбу з корупцією у суспільстві.

Переглядів: 1684 | Добавив: serggula | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar